Найдорожча, найніжніша, найкохана — Лариса У цей світлий день хочемо сказати тобі найголовніше: спасибі, що ти у нас є.
Лариса — наче пісня весняна,
Як перший дзвоник у шкільнім вікні.
У цьому імені — тепло й пошана,
Любов, що зігріває в трудні дні.
Усе життя ти школі віддала —
Дзвінкам, задачам, перші «А» писала.
Малих діток за руки ти вела
І серцем кожне з них завжди вкривала.
Ти стала за директорським столом —
Тверда, як скеля, чесна, як зоря.
Школу вела ти лагідним крилом,
Любов'ю огортала ти щодня.
А вдома — ти ставала просто мамою,
Тепла, як сонце, ніжна, як весна.
Ти зігрівала нас словами й ладом,
Несла любов, що в світі лиш одна.
Скільки безсонних ночей ти не спала,
Скільки молитов нам тихо шептала,
Скільки разів через біль усміхалась,
Щоб наше дитинство було, як у казках.
Хай Бог тобі дарує много літ,
Здоров'я, сил і радості без міри.
Бо ти, матусю, — наш найкращий світ,
А мамина любов — основа віри.
З безмежною любов'ю та вдячністю —
твої діти